МИ ЦІКАВІ ІНОЗЕМНИМ КОМПАНІЯМ. ЯК НАУКОВЕЦЬ ЗІ ЛЬВОВА ШУКАЄ КОШТИ ТА ПРОМУЄ МІСТО

Німеччина, Австрія, Польща замовляють в Україні дослідження щодо лікування великої рогатої худоби й тестують тут продукти для відгодівлі корів, кіз та інших жуйних тварин.
У Львові завершився ХІХ Центрально-Європейський конгрес з буятрики — тієї частини ветеринарної медицини, яка займається жуйними тваринами. Він зібрав майже 250 науковців з різних країн світу. Попередні 18 разів конгрес відбувався лише в країнах Європейського Союзу. Наукову подію такого масштабу у Львові вдалося провести завдяки Василю Влізло — доктору ветеринарних наук, керівнику Асоціації буятрики України та Почесному Амбасадору міста. Він розповів про те, як держава і місцева влада підтримує науку та що думають іноземні вчені про Львів.
Розкажіть про конгрес з буятрики. Наскільки важливою для Львова є подія такого спрямування і такого масштабу?

Те, що у Львові відбувся конгрес з буятрики, — знакова подія. Це вперше не тільки для України, а й для усієї Східної Європи. На нього приїхала делегації з 43 осіб з Австрії, 30 з Польщі, 24 зі Словенії, 20 зі Словаччини, 13 з Німеччини, інших країн Європи і навіть неєвропейських країн — Китаю, Туреччини, Єгипту. Це означає, що Львів — цікавий для світу. Великим плюсом є те, що в нас дуже хороша інфраструктура та сполучення — є можливість прилетіти літаками, добратися потягами чи приїхати власною машиною або автобусом.

Взагалі вважаю, що наше місто дуже приваблює туристів, а тепер серед них буде ще й багато науковців, ветеринарних лікарів і, відповідно, їхніх родин. Те, як вони відгукувалися про наше місто, які залишили враження після конгресу, однозначно спонукатиме їх повернутися.

Навіщо ви його проводили?

У мене було дві мети. Перша — це спілкування зі вченими, обмін досвідом, здобутками, налагодження наукових контактів та проведення дискусій з актуальних питань ветеринарної медицини жуйних. Друга — це інтеграція нашого суспільства через науку в європейську спільноту. Якщо ми усіма своїми вчинками показуватимемо, що Львів і Україна — це Європа, і що хоч у нас туго з фінансуванням, проте є чимало наукових здобутків, — це і буде поступом до цієї інтеграції.

Українські науковці після спілкування з колегами з інших країн були під великим враженням. Якщо навіть бодай хтось із них зрозумів, що він обрав правильний шлях, і не розчарувався у своєму виборі, як науковця, я буду втішений.

Ви хотіли зробити Львів більш дружнім до науковців?

Так, ми всіляко стараємося це показувати. Львів — це гарна культура, традиції, мова, він має особливий шарм. Саме тому місце для проведення конгресу я обрав не десь на окраїні Львова, а в центрі. Вийшовши між доповідями на терасу, з якої було видно Ратушу і мало не пів міста, іноземці були вражені. Вони не могли намилуватися краєвидом і називали Львів фантастичним містом.

А що це за наука — буятрика?

Слово «вuiatric» із старогрецької означає людину, яка зцілює і лікує корів. Зараз цей термін має дещо ширше значення — вивчення хвороб інфекційної та незаразної етіології (розділ медицини, що вивчає причини виникнення хвороб, — прим. ред.) жуйних тварин. Йдеться про корів, овець, кіз, диких жуйних. Буятрика включає дослідження поширення, етіологію, патогенез, діагностику, лікування та профілактику захворювань великої рогатої худоби та інших жуйних тварин.

Як держава підтримує науку та її розвиток?

На жаль, ні на державному рівні, ні на будь-якому іншому, ні на практиці підтримка науки не відчутна. Знаю кілька хороших фірм, які завжди готові вкласти кошти, але ця співпраця склалася скоріше через особисті стосунки.

Мені дуже шкода, коли в нашому інституті молодь змінює фах або виїжджає за кордон. Але за 5 тисяч гривень вони просто не спроможні прогодувати сім’ю. Аби цього не сталося, стараємося їх хоч якось підтримувати, націлювати, щоб вони подавалися на гранти. Але й для цього нам конче потрібна підтримка з боку держави.

Хоч якийсь рух у цьому напрямку є?

Незначний, але є. Ми вже закуповуємо деяке обладнання за досить вигідними цінами. Крім того, з-за кордону можемо легше замовити тест-системи для різноманітних біохімічних та інших досліджень. Але мусимо самі налагоджувати наукове співробітництво зі світовими організаціями. Є багато транснаціональних фірм, які замовляють у нас дослідження. Наприклад, вони мають якийсь продукт для відгодівлі великої рогатої худоби або препарати для лікування тварин, і часто дослідження замовляють у нас — у наших умовах і на наших тваринах.

А з якими країнами найбільше налагоджена така співпраця?

Німеччина, Австрія, Польща. Їх можна назвати навіть нашими країнами-донорами. Також мали проекти у Великій Британії. Україна повинна зрозуміти: якщо вона не закуповуватиме хорошу апаратуру і не підтримуватиме матеріально — це зроблять іноземці, але лише на тих умовах, які їм вигідні.

Як ви стали Почесним Амбасадором Львова? У чому ваше завдання?

Амбасадори мають представляти Львів за кордоном, а також приваблювати до нашого міста ділових гостей, закордонні делегації. Використовуючи свій авторитет і професійні знання, ми повинні сприяти національній та міжнародній промоції Львова як достойного місця для проведення конференцій, конгресів чи форумів.

Я часто брав і беру участь у міжнародних проектах, форумах, самітах в інших країнах і щоразу мріяв організувати щось подібне у Львові. Завжди одним із бар’єрів ставало фінансове питання, проте я не зупинявся. Спочатку спільно з австрійцями організував симпозіум із сільського господарства, згодом провів кілька форумів, конференцій. І з часом почав помічати, що став більш впізнаваним у Львові.

У 2006 році започаткували Асоціацію буятрики України, головою якої я наразі є. З 2008-го вона стала членом Всесвітньої асоціації буятрики, що кожні два роки проводить світові конгреси. І перебуваючи у Словаччині у 2017 році я почав лобіювати проведення наступного конгресу саме у Львові. Думаю, що завдяки йому мене й обрали Амбасадором. Як-то кажуть, звання дали авансом.

Ви сказали, що раніше бар’єром для проведення різних наукових форумів та конгресів часто ставав брак коштів. Що змінилося зараз?

На жаль, мало що. Наприклад, якби не іноземні інвестиції, провести у нас конгрес з буятрики було б нереально. Нам дещо допомогла Львівська міська рада, зокрема ми отримали 24 тис. грн, за які оплатили перекладачів і зробити якісний синхронний переклад з української на англійську і навпаки.

До нас приїхало 176 іноземних делегатів і ще 70 українських. Проте моєю метою було підготувати цей захід не так для іноземних учасників, як для українських, інтегрувати наших науковців, молодь, старшу професуру у світову спільноту. З власного досвіду знаю, що така можливість випадає не часто. Зараз зарплата асистента, аспіранта і навіть професора не завжди дозволяє їм брати участь в закордонних подіях. Скажу з власного досвіду: моя участь в різноманітних конференціях чи конгресах на 100% була за рахунок якихось грантів або приймаючої сторони. І ні разу за рахунок України. Зараз змінилося небагато.

Які ваші плани щодо проведення наступних форумів?

Звичайно, крім цього конгресу, будуть і наступні, невеликі зустрічі та форуми заплановані уже на найближчий час. І Львів знову зможе стати ареною для науковців.

 

Recent Posts