Про співпрацю між Медичним університетом імені Кароля Марцинковського у Познані та Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького розповідає професор, доктор габілітований ЛУЦЮШ ЗАПРУТКО, завідувач кафедри органічної хімії фармацевтичного факультету Медичного університету імені Кароля Марцинковського у Познані, у розмові з магістром фармації Катажиною Ґурською та магістром фармації Кароліною Кульбей.
Коли було налагоджено співпрацю між Медичним університетом імені Кароля Марцинковського у Познані та Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького?
У 2000 році я став завідувачем кафедри органічної хімії фармацевтичного факультету Медичного університету імені Кароля Марцинковського у Познані. У зв’язку зі своєю посадою я відчував себе зобов’язаним шукати міжнародні контакти та міжнародне співробітництво. На щастя, після того, як я зайняв цю посаду, в Познані відбувся з’їзд Польського фармацевтичного товариства. У ньому взяла участь група осіб з Львівського університету, в тому числі молодий завідувач кафедри органічної хімії, який також приїхав налагодити контакти. Так почалася плідна співпраця між університетами. Слід підкреслити, що вже був укладений договір між нашим університетом та Львівським університетом, але ним мало користувалися. Можна зробити висновок, що фармацевтичний факультет розвинув цю співпрацю. Під час розмов із львівським завідувачем кафедри органічної хімії з’ясувалося, що деякі з наукових досліджень, які ми здійснювали, пов’язані і досить схожі. Тому ми почали дискусію про об’єднання наших наукових шляхів і постановку цілей, які можна досягти разом.
Після перемовин настав час обміну стажерами і студентами та спільних конференцій – Colloquium Pharmaceuticum.
У 2003 році я вирішив поїхати до Львова і зустрітися з керівниками кафедр, щоб підписати додаток до договору, а також визначити умови та обсяг спільної діяльності. В рамках цієї зустрічі ми також домовилися, що крім наукової співпраці будемо прагнути до обміну студентами, обміну стажерами та організації спільних наукових конференцій, які спочатку називалися Colloquium Pharmaceuticum. Colloquium у польській мові асоціюється з перевіркою/тестуванням, а з латини це означає зустріч з обміном думками чи просто розмова. У 2006 році у Львові була організована триденна конференція, під час якої наш університет був представлений групою з 14 осіб. Ці конференції мали бути зосереджені на дидактичних питаннях – серед іншого обговорювалися методи та форми навчання майбутніх фармацевтів.
Чи були такі конференції в Познані?
Так, після конференції у Львові було домовлено, що наступна конференція відбудеться в Познані, також під тією ж назвою. Конференція була присвячена тій самій темі. Зі Львова приїхало 20 осіб. Було багато розмов про дидактику, тому що в Польщі у нас вже була Болонська система і у нас були всі документи відповідно до вимог Європейського Союзу, в той час як Україна тільки готувалася до цього. Тому ми допомагали в цьому питанні. Наступна конференція має відбутися у Львові, але з незалежних від нас причин наступила перерва у проведенні цих конференцій. Під час початкової співпраці ми відвідували один одного досить часто, в середньому це були дві поїздки на рік. Це були конференції, організовані не тільки фармацевтичними факультетами, тому ми також запрошували до участі інші університети, такі як Університет імені Адама Міцкевича у Познані. Так само ми брали участь у зустрічах, організованих Національним університетом “Львівська політехніка”. Тим більше, що у Львівській політехніці є кафедра технології біологічно активних сполук, фармації та біотехнології. Цією кафедрою багато років керував професор Володимир Новіков, який нещодавно помер.
Які переваги співпраці?
Завдяки розвитку цих контактів мене запросили до співпраці у спільному редагуванні журналів, що публікуються цими університетами. До сьогодні я маю честь бути членом редакційних комітетів трьох журналів, що видаються в Україні. Крім того, з’явилася можливість обміну молодими вченими, стажерами та докторантами. Цьому допомогла співпраця з професором Романом Лесиком, який у 2004-2014 роках був деканом фармацевтичного факультету Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького у Львові. Були отримані стипендії від Фундації підтримки науки «Каса імені Юзефа Мяновського», Міжнародного Вишеградського Фонду та польського представництва ЮНЕСКО. Через відмінності в організації дидактичної та наукової системи набагато більше таких стажувань відбувалося в Познані, ніж у Львові. Крім науковців, університет – це в першу чергу студенти. З метою розвитку знань ми систематично організовували обмін студентськими групами. План перебування студентських груп включав відвідування аптек, аптечного музею, аптечної палати, фармацевтичної інспекції, фармацевтичних заводів та відвідування фармацевтичних факультетів в університетах. Завдяки підтримці керівництва університету такий обмін вдалося провести шість разів.
Чи були реалізовані спільні наукові проекти?
У наукових питаннях ми найбільше співпрацювали з професором Романом Лесиком – все почалося із спільних публікацій, переважно кафедр органічної хімії та соціальної фармації. Наша кристалографічна лабораторія стала об’єктом зацікавлення для львівської сторони – ми провели чимало досліджень у цій галузі для Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, переважно тіазолідонових сполук, які були основним предметом зацікавлення професора Лесика. Завдяки тому, що професор Лесик синтезував ці сполуки, їх кристалографічна структура була досліджена у нашій лабораторії в Польщі, а учень професора Лесика мав можливість використовувати дуже сучасний обчислювальний апарат в Данії, професор Лесик створив дуже відому групу сполук, для яких розробив теорії дії, побудовані на скелеті тіазолідинової системи. В рамках цієї співпраці було створено чимало публікацій – понад 40 публікацій, виданих спільно з кафедрою органічної хімії. Я неодноразово допомагав організовувати приїзд представників зі Львова на з’їзди Польського фармацевтичного товариства, щонайменше чотири цикли. Прибуття на наукові конференції стало справжнім майданчиком для обміну та дало можливість надати зразки для досліджень. Крім публікацій в якийсь момент з’явився і польський спільний патент.
Багаторічну співпрацю високо оцінили як у Познані, так і у Львові.
У Познані у 2006 році професор Роман Лесик був нагороджений «Університетською медаллю», через чотири роки – «Медаллю Медичного університету імені Кароля Марцинковського у Познані за заслуги перед Університетом», а у 2019 році професор Роман Лесик отримав звання почесного доктора (Doctor Honoris Causa) Медичного університету імені Кароля Марцинковського у Познані. А у грудні 2021 року мені було присвоєно титул Почесного Амбасадора Львова. Це була дуже велика урочистість. Це звання присвоюється міським головою Львова за заслуги перед містом Львовом. Щороку це звання отримують кілька людей. Крім почесного звання, присвоєння титулу Почесного Амбасадора Львова пов’язане з нагородженням символічною сумою у розмірі 25 000 гривень, яка призначена для організації наукових або культурних заходів з метою популяризації Львова.
Текст: магістр фармації Катажина Ґурська та
магістр фармації Кароліна Кульбей
для видання «Великопольська Фармація»
